БІЛЯ ІСТОКІВ ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ

З нагоди 90-річчя з дня створення Товариства Червоного Хреста України Миколаївська обласна організація інформує про історію його створення в Миколаєві та області.

Ці притулки у ХV І столітті стали називатися шпиталями (госпіталями).

Історія України ХV І і ХV П століть свідчить, що життя народу було жорстокою боротьбою за свою національну незалежність. Як під час військових дій, так і повертаючись додому була значна кількість воїнів поранених та хворих. З метою збільшення надання допомоги за розпорядженнями військових губернаторів розширювали мережу шпиталів.

Архівні та літературні документи засвідчили, що у 1845р. в м.Миколаєві, як військовому губернаторстві підпорядкованому тільки Санкт-Петербурзькому військово-морському відомству за ініціативи губернатора вперше була створена благодійна община.

Її організацією займалися жінки військових губернаторів, залучаючи до цієї роботи жінок видатних людей.

На зібрані кошти закупляли одяг, взуття і продукти харчування, які потім роздавали бідним сім’ям нижчих чинів та бідним.

У 1895р. благодійна община накопичив гроші відкриває притулок. За три десятка років його функціонування в ньому знайшли допомогу понад 6тис. чоловік, з яких – 4 тис. – діти. Характерно те, що хлопчиків, які досягнули 10-річного віку влаштовували в помічники майстрів, а дівчаток направляли в сім’ї багатих, де вони працювали по господарству.

В цьому ж 1895 році благодійне Товариство розширює свої можливості, залучає до спільної роботи благодійність лікарів Миколаєва, таким чином вони створюють “Народне здравне”. Цього року воно відкриває перші дитячі яслі для дітей, для хворих на туберкульоз – спеціальний санаторій, який і після революції 1917р. утримувався на кошти Миколаївського обласного комітету ТЧХ. Турбуючись про людей, “Народне здравне” продовжує відкривати дитячі яслі, це в с.Катеринка (Первомайський р-н), с. Мостове Вознесенськ, Казанка, Н.Буг, м.Миколаїв їхньому прикладу послідували Березнегувате, Полтавка, Троїцьке-Сафонове.

До 1900 року діяв Наказ громадського призріння “Народне здравне”, згідно якого була відкрита богодільню у Миколаєві, яка утримувалася на благодійні внески, а військовий губернатор в цей час виділяє гроші на відкриття лазарету при тюрмі, утримання якого теж проходить на благодійній основі. Підтримуючи дії “Народного здравія! Миколаєва, богодельні відкривають в Очакові, Вознесенську, Мостовому.

На той час в Україні в благодійності, крім церков, значну роль відігравали братства. По всій території, в кожному містечку, в кожному селі для бідних, хворих та сиріт будувались і відкривались притулки.

Прикладом може бути шпиталь відкритий великим російським вченим хірургом М.І.Пироговим.

Під час Кримської війни 1853-1855рр він вперше організував загін сестер милосердя по догляду за пораненими та хворими воїнами, створив першу Хрестовоздвижницьку спільноту сестер милосердя, праця яких використовувалася в структурі військово-медичних підрозділах, сестри працювали в перев’язочних, операційних, аптечних, транспортних і господарських службах медицини.

Беручи приклад Хрестовоздвижницької спільноти Сант-Петербурга, Одеси, Харкова, Миколаєва спільно направляє загін сестер Милосердя в Крим до М.І.Пирогова.

В цьому загоні сестер милосердя була і наша землячка – Дарина Лаврентіївна Михайлова. Народилась вона у Вознесенську. В неї рано померла мама, виховував батько і скрізь вона була з ним, а був він моряк. Підготовку сестринській справі Даша пройшла при військово-морському шпиталі в Миколаєві, який був створений і відкритий ще в 1791р. і по цей час шпиталь працює. Сестри Миколаївської общини, приїхавши до шпиталю М.І.Пирогова в Крим працювали в різних службах, Дарина з перших же днів стала працювати в перев’язувальному пункті на полях битв і так було завжди.

За доброту, мужність, співчуття до поранених і хворих воїнів М.І.Пірогов дав високу характеристику цінностей її дій: “Перев’язуючи рани вона ховала глибокий страх перед інвалідністю воїна, але з великою впевненістю повторювала кожному заживе, затягнеться, у тебе міцна кров, мені видно ...” Пораненим ставало легше від таких слів, дівочого голосу і співчутливих очей. В майбутньому було нагородження, за самопожертвування, доброзичливість, за ради служіння нужденним Дарина Лаврентіївна отримала призвіще Даша Севастопольська, повернулась до м.Миколаїва працювала сестрою милосердя у військово-морському шпиталі.

В 1918 році спільнота України на першому з’їзді в м.Харкові відзначила Товариство Червоного Хреста України, з 1924 по 1938 роки проходила реорганізація його структури із Миколаївського окружного Товариства Червоного  Хреста затверджується організаційний Комітет ТЧХ. В плані роботи основна увага приділялась питанням організації санаторного активу, сан постів, сандружинниць, санітарних інспекторів, які дуже пригодилися в роки ВВВ сотні тисяч підготовлених на курсах ЧХ медичних сестер пішли на фронт і прославили себе навіки.

Заслуговує пошани подвиг нашої землячки медичної сестри Галині Петрової. Після закінчення курсів м/с Галина Петрівна в 1941 році приймає участь в обороні Севастополя, потім воювала на Керченському півострові в складі батальйону морської піхоти. На протязі 35 днів під нескінченим вогнем надавала медичну допомогу пораненим бійцям, а коли загинув командир, не замешкавшись взяла на себе його роль. Загинула наша землячка – Галина Петрова –  посмертно присвоєне їй звання Героя Радянського Союзу, в Керчі вдячні нащадки спорудили їй пам’ятник, а в Миколаєві одній із вулиць її прізвище. Взагалі, замічено справедливо – любити спільноту легко, більш трудніше конкретну людину, до того ж стару, немічну, з його щоденними потребами та скаргами. Приховувати нічого, з роками у багатьох псується характер, особливо, якщо у людини постійно хвороби, або переболіла його душа самотністю на схилі років.

І ось до таких, на допомогу приходять добрі, безкорисні, щедрі душею сестри милосердя Товариства Червоного Хреста – це Дунаєвська Л.І., ЄфименкоГ.Ф., Мокряк Н.Д., Плескач Л.В., Бойко В.М., Данилюк Т.І., Шерепенко В.І., Мітерова А.І., Голоднікова Н.І., Камерзан Н.М., Біжко Н.Я., Репалова Є.П.,Сороколат С.В., Кулакова Н.І., і інші. Таких гідних людей в Товаристві 120 чоловік. Вони і призначення лікаря виконують і запитають про настрій, самопочуття, принесуть ліки, якщо потрібно – принесуть продукти, допоможуть по дому. Співпрацюють і мають підтримку місцевих органів влади, усіх зацікавлених служб – УПСЗН,УОЗ, Радою організацій ветеранів.

В Миколаївській обласній організації Товариства Червоного Хреста – 25 міських і районних організацій, 1495 первинних організацій.

Відкрито і функціонує 8 центрів та 12 кімнат медико-соціальної допомоги ЧХ, 25 банків одягу та предметів першої необхідності, 25 пунктів прокату предметів по догляду за хворими, 64 палати ЧХ в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів, 60 громадських пунктів першої допомоги ЧХ у віддалених сільських населених пунктів.

За звітний 2007 рік  – 7558 чол. хворих і пацієнтів отримали медичну та соціально-побутову допомогу адресну на дому, в центрах та кімнатах, їм надано 665800 послуг, проведено 466 акцій Милосердя, надано благодійної допомоги 50412 чол. -  це похилі непрацездатні люди, ветерани війни і праці, інваліди, хронічно-хворі, багатодітні сім’ї, сім’ї без годувальника, діти-сироти.

Вирішити ці питання одні червонохрестівці не змогли б, поруч мешкають і працюють самовіддані люди – волонтери, активісти, спонсори, меценати, їх у ОО ТЧХ 1152 чол. – пенсіонери, трудові колективи, учнівська та студентська молодь, службовці. За фахом – судно будівельники, вчителі, медики, працівники аграрії, комерційні структури, релігійні конфесії, депутатський корпус. Прикладом є ТФ “Велам”, “Владам”, Миколаївбудкомсерівс, Укрінвестекспертиза, Вагонне депо залізничної дороги та інші.

Все що виконують патронажні сестри Червоного Хреста неможливо вложити в рамки службових функціональних обов’язків. Вони працюють за викликом  чутливого до чужої біди серцю.

Нехай буде для них з нагоди 90-річчя Товариства справедливою доля. Міцного здоров’я та жіночого щастя і краси!

Добробуту і затишку Вашим родинам. Щастя, душевного спокою та пошани!