Одним із найважливіших завдань соціально-розвинутої держави є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов’язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини. Втілення в життя їх вимог потребує від держави невідкладних дій  щодо ефективного вирішення проблем дитинства.

Ситуація, що склалась в сфері розвитку дітей характеризується погіршенням якісних характеристик населення, що є наслідком загострення проблем соціального сирітства.

Нашою державою докладається чимало зусиль для створення належних умов для виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей. Під особливою увагою і турботою перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Національною програмою «Діти України» відповідно до положень вищевказаної Конвенції ООН, ратифікованої Україною, визначено основні напрями державної політики, виконання окремих із яких є довгостроковими. На заміну ізольованому інтернатному вихованню приходить інтегроване навчання та виховання.

Створення умов для реалізації права дитини на виховання в сім’ї, виховання та утримання дітей за принципом родинності, сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів – все це невід’ємні складові державної політики відносно дітей, які з тих чи інших причин потрапили в скрутні умови існування. Адже Конституція України гарантує рівність прав дітей незалежно від походження.

Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено організаційні та соціальні засади, а також гарантії державної підтримки вказаної категорії дітей відповідно до встановлених державних соціальних стандартів незалежно від того, де така дитини перебуває на утриманні та вихованні.

Окрім цього, дітям гарантовано повне державне забезпечення в навчальних закладах віком до 18 років, а при продовженні навчання – до 23 років, або до закінчення відповідних навчальних закладів. При цьому, таким особам гарантовано виплату підвищеної стипендії на 50%, виплату 100% заробітної плати в період виробничого навчання та виробничої практики, надання щорічної допомоги на придбання навчальної літератури, забезпечення випускників одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою та інше.

Відповідними постановами Кабінету Міністрів України встановлені норми та нормативи забезпечення дітей харчуванням, одягом та взуттям.

Проте, проведені в поточному році ревізії окремих навчальних закладів показали, що вимоги діючих законодавчих та нормативно-правових актів щодо забезпечення дотримання соціальних стандартів відносно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, нажаль, на місцях виконуються не в повній мірі.

Так, за наслідками ревізії Миколаївського професійного промислового ліцею встановлено факти не здійснення грошової компенсації дітям вказаної категорії внаслідок незабезпечення їх харчуванням на суму понад 44тис.гривень. Те ж саме встановлено в ЦПТО №1 на суму 49,3тис.грн., ПТУ №22 -25,1тис.грн., вищому професійному училищі №7 – 23,1тис.грн., Миколаївському суднобудівному ліцеї – 22,8тис.грн. та Миколаївському професійному машинобудівному ліцеї – 19,2тис.гривень. В окремих закладах мали місце також недоплати одноразової допомоги на придбання навчальної літератури, грошової допомоги при вступі до навчального закладу, неповноти компенсаційних виплат на придбання предметів гардеробу.

Це не просто суми порушень, вони несуть соціальне значення, бо за ними криється доля дітей. Наприклад, суднобудівний ліцей не забезпечував учнів  харчуванням, а відтак 40 дітей-сиріт та 27 дітей, позбавлених батьківського піклування змушенні були самотужки вирішувати цю проблему, хоча згідно нормативів навчальний заклад повинен був їм виплатити компенсацію на суму 22,8 тис. гривень.

Отож постає питання: «Чому на кого бог, на того й люди?». Спроби окремих керівників пояснити дану ситуацію відсутністю бюджетних асигнувань не можуть бути визнані, адже недарма народна мудрість наголошує: «Хто хоче робити – знаходить можливість, хто не хоче робити – знаходить причину». Більш того, Конституція України передбачає, що кожен зобов’язаний неухильно дотримуватись законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В підсумок, хотілось би, щоб керівники навчальних закладів повернулися обличчям до проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та не ухилялися від виконання вимог законодавства.

Прес-служба КРУ в Миколаївській області