|
|
Обласна естафета “А пам’ять священна”
- На відміну від інших районів нашої області (та й інших регіонів крїни) війна увірвалася в наш край відразу, в свій перший день. Уже 22 червня мінували лиман, - говорить, звертаючись до учасників урочистого зібрання голова райдержадміністрації Олександр Росинець. – Було призвано до лав Червоної Армії 2660 жителів району. Повернулося – лише півтори тисячі.
Полум'я Вічного вогню на меморіалі в центрі Парутиного (а саме тут проходить мітинг, присвячений 60-річчю визволення району) відбивається в кожному прізвищі, викарбуваному на граніті. Спалахує золотом. І здається, що вони – наші земляки, які загинули на тій війні – вже йдуть до нас, вже з нами. І серед них - Олександр Микула, Іван Кравченко, Тарас Котенко, Парфентій Гурець, Петро Діденко, Григорій Яровий…
Застигла почесна варта біля пам'ятника воїну-визволителю. Над його безкозиркою чайка зупинилася в польоті. Вона теж на варті. І люди голови схилили у скорботі. Хвилина пам'яті – хвилина мовчання.
Делегації від усіх населених пунктів району покладають квіти.
На сцену красеня Палацу культури підіймаються ветерани. Ті, хто наблизив вікопомний день визволення. Ті, хто удостоєний найвищих бойових нагород. Це – Андрій Бурдига, Володимир Шевчук, Федір Таран, Петро Козявкін, Леонід Жданов, Євстафій Соротян, Володимир Чертов, Микола Яновський, Петро Мурич…
Переповнена зала в одному пориві встає. Вноситься головний символ Естафети пам'яті - перехідний Прапор Перемоги. Його доставлено з Очакова сюди відразу по закінченні мітингу, присвяченого 60-річчю визволення міста-фортеці.
- П'ять разів салютувала Москва, коли визволялися міста і райони Миколаївщини, - говорить перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Шклярський. – Останній салют був саме на честь взяття фортеці Очаків.
Юрій Шклярський розповів про проходження Естафети пам'яті, відзначивши, що її головний символ – перехідний Прапор Перемоги - пронесено тим шляхом, яким йшли фронти і у тій послідовності, як звільнялися села і міста Миколаївщини.
Петро ТОЛОЧИК, “Рідне Прибужжя” за 03.04.2004 р.
Очаків в історії нашого народу, в історії України посідає особливе місце. Він є гордістю його і славою. Бойовою славою. Згадаймо, як запорізькі козаки під проводом своїх ватажків Сидора Білого та Антона Головатого, розгромивши турецький десант на Кінбурнській косі, атакували штурмом фортецю. Це було у грудні 1788-ого.
В роки Великої Вітчизняної війни Очаків був у окупації 955 днів. Це – чи ненайбільше у порівнянні з іншими містами області і України. І знову був Кінбурн, і знищення десанту. Цього разу німецького. І відвага, і мужність воїнів першого гвардійського укріпрайону, у складі якого був і Микола Іванов, який нині живе у Миколаєві і очолює асоціацію визволителів міста.
Очаків звільнили 31 березня 1944 року війська 5-ої ударної армії 3-ого Українського фронту. Безпосередню участь у боях за Очаків брала 295-а Херсонська ордена Леніна, Червонопрапорна, ордена Суворова Стрілецька дивізія, якою командував Герой Радянського Союзу О.П. Дорофєєв. Під її натиском німці поспіхом залишили місто. Але були і втрати…
На меморіалі "Пам'яті загиблих" воїни застигли по команді "струнко". І погляд свій усі, хто прийшов на мітинг, спрямовують на символічний Прапор Перемоги, який доставлено із Березанки. Голова райдержадміністрації Микола Ленюк передає очаківцям символ Естафети пам'яті і вітання із славним днем визволення. Сьогодні у місті живе сім його визволителів. Анатолій Карпенко вручив ветеранам ордени "За звитягу".
Від імені ветеранів міста висловив слова вдячності за постійну турботу і піклування Олександр Лукашенко. І привітав жителів міста. Зі словами вітання до очаківців звернувся і голова міської спілки радянських офіцерів Борис Котов.
А потім була польова кухня. Солдатську кашу смакували разом і ветерани, і сьогоднішні солдати, і діти. Їх було тут чи ненайбільше.
У міста Очакова є майбутнє. Щасливе. Безхмарне. І в ньому яскравою зіркою сяятиме Перемога. Наша велика Перемога.
Петро ТОЛОЧИК, “Рідне Прибужжя” за 03.04.2004 р.
Березанці, як і увесь наш народ, хоробро билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Після визволення обласного центру війська 5-ої Ударної армії генерал-полковника В.Д. Цветаєва, поповненні деякими дивізіями 28 армії, повели наступ на Одесу вздовж узбережжя Чорного моря, саме по землях Березанщини.
29 березня частини 416-ої стрілецької дивізії визволили райцентр Березанку, 30 березня село Червоноукраїнку, 1 квітня – 4 дивізія армії Цветаєва вийшла на Тилигульський лиман поблизу села Анатоліївка. Форсувала його вбрід і повела наступ далі. Практично це вже почався наступ на Одесу…
Про героїзм у війні йшла мова на урочистому мітингу, присвяченому 60-річчю визволення Березанки, який відкрив голова райради Віктор Осадчук:
- Ми, живі, - говорив він, - завжди у неоплатному боргу перед полеглими. Вічна їм слава і світла пам'ять. Ми низько схиляємо голови і перед полеглими, і перед живими ветеранами війни, фронтовиками, трудівниками тилу. Миру, щастя і благополуччя усім вам!
… Як і годиться у добрих господарів, з хлібом-сіллю березанці прийняли Прапор, символ естафети пам'яті від своїх сусідів – веселинівців, а також вітання зі святом, добрі побажання від керівника цієї делегації, голови райдержадміністрації Володимира Зайченка.
Слово надається голові Березанської райдержадміністрації Миколі Ленюку:
- Наш район приймає естафету від веселинівців, - говорить він, – це свідчення того, що наші батьки, діди, йшли пліч-о-пліч проти ненависного ворога. Серед мужніх визволителів нашої Миколаївщини є і двоє наших земляків – Сергій Іванович Силенко із села Журівка та Володимир Григорович Луста, мешканець Березанки. Батьківщина гідно оцінила їх ратний подвиг, удостоївши своїх вищих нагород…
Найщиріші слова привітання усім жителям Березанського району від голови обласної держадміністрації Олексія Гаркуші передав начальник управління культури облдержадміністрації Віталій Лоскутников.
Один за одним змінюються виступаючі. Це голова районної ради ветеранів війни та праці, районний військовий комісар Володимир Шиханцов, почесний громадянин Березанки, учасник бойових дій, кавалер багатьох орденів, медалей Дмитро Федорович Погрібний.
І безліч квітів, і земля з усіх братських могил, які є у районі, покладених до підніжжя могил визволителів, односельчан, пам'ятника 43-му Тилигуло-Березанському полку – це тим, хто покинув свої мирні хати, своїх рідних, тому хто пожертвував своїм життям заради нас.
Тетяна КОНОВАЛЬЧУК
Багато жителів цього району виявили мужність і героїзм на фронтах війни. 1219 із них нагороджено орденами і медалями. Це Герої Радянського Союзу Микола Антонович Зуб, Іван Романович Кисиленко, Микола Костянтинович Степанов та кавалер трьох орденів Слави Григорій Іларіонович Ставниченко.
Веселинівці пишаються тим, що серед них живе десятки людей – ветеранів війни, які увійшли в історію, як визволителі України від фашистських загарбників. Це Леонід Іванович Бєльцов – кавалер трьох орденів, Червоної зірки, Леонід Васильович Пигарь, Петро Михайлович Іванов, Іван Федорович Потравко та багато інших.
Отож, у районі по особливому урочисто відзначали свято визволення. Це - і зустріч делегації від Врадіївського району, прийняття від них Прапора Перемоги – символу естафети "А пам'ять – священна", й покладання квітів до пам'ятника воїнам-визволителям Веселинівщини і мітинг-реквієм, на якому виступили голова районної ради Валентина Завірюха, голова районної ради організацій ветеранів України Федір Кугук, учениця Веселинівської загальноосвітньої школи № 2 Вікторія Солодаєва.
А потому урочисті збори в районному будинку культури, де була передана естафета пам'яті. З привітальними словами, гарними побажаннями веселинівцям виступив голова Врадіївської райдержадміністрації Анатолій Бондаренко.
Уважно слухали присутні в залі і виступ голови райдержадміністрації Володимира Зайченка.
В урочистих зборах взяв участь і виступив перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Шклярський. З ініціативи районної ради ветеранів, при підтримці державної адміністрації і районної ради, у лютому 2004 року в районі також стартувала естафета пам'яті "Вклонімося визволителям", а 29 березня, у день святкування ювілейної дати, її прийняли від усіх 14 сільських і селищних рад району, - голова райдержадміністрації Володимир Зайченко та голова райради Валентина Завірюха. У цій естафеті кожна сільська та селищна рада відобразили картину визволення своїх сіл, подвиг воїнів-визволителів, що увічнений у меморіалах та пам'ятниках на території району.
Тетяна КОНОВАЛЬЧУК
Жоден із районів нашої області не дав стільки Героїв Радянського Союзу – 12 і 4 повних кавалерів ордена Слави – як Врадіївський Це справді земля Героїв, земля мужніх, відважних людей.
29 березня, у день визволення Врадіївки сюди було доставлено ювілейну естафету "А пам'ять – священна". Прибула представницька делегація з сусіднього – Кривоозерського району на чолі з першим заступником голови райдержадміністрації Михайло Савчуком.
Первомайсько-врадіївський військовий комісар Анатолій Бичков дає команду "струнко". І понад 2,5 тисячі врадіївчан, які прийшли на площу Слави до меморіалу визволителям завмерли, спрямувавши свій погляд на прапороносців, котрі вносили головний символ Естафети пам'яті перехідний Прапор Перемоги.
До присутніх, що зібралися на мітинг, звертається голова райдержадміністрації Анатолій Бондаренко. Він говорить про вклад врадіївців у Велику Перемогу. Понад 5 тисяч чоловік пішли на війну, 2300 з них - не повернулися.
Оголошується хвилина пам'яті – хвилина мовчання. Лунають три залпи. Лягають квіти на холодний граніт меморіальних плит. Море квітів. Десятки вінків від підприємств, установ, організацій.
Голова ради районної організації ветеранів Іван Ребдело з болем у серці говорить, що з кожним роком рідшають ряди визволителів. І вже серед них сьогодні немає багатьох із тих, хто наближав той визвольний березень 44-го, мужньо бився з ворогом.
Понад дев'ятсот врадіївців було удостоєно бойових нагород. І серед них – Василь Лопатенко із Іванівки, Петро Білик з Новогригорівки, Василь Ящук та Іван Шаталов із райцентру і багато інших.
Від імені молоді голова парламенту Врадіївської гімназії Іван Козлов запевнив, що вони завжди пам'ятатимуть радянських воїнів, шануватимуть ветеранів.
Петро ТОЛОЧИК
Урочисто-траурний мітинг біля стели загиблим воїнам відкрив програму обласної естафети на Доманівщині. Зі словами привітань і поздоровлень з нагоди свята звернулася до ветеранів, усіх присутніх голова районної ради Н.А. Мазалова, заступник голови райдержадміністрації Т.В. Чернюк, визволитель Доманівки, ветеран 58-ї стрілецької дивізії В.Т. Мєріков.
На честь загиблих було дано салют, до підніжжя лягають весняні квіти – квіти пам’яті, квіти вдячності нащадків за героїчний подвиг, що не згасне в літах...
Продовжилося свято з нагоди 60-ї річниці визволення Доманівщини в районному Будинку культури. Тут відбулася передача обласної естафети „А пам’ять - священна”. На сцену запрошено дорогих гостей – ветеранів 52-ї та 58-ї дивізій, котрі прибули на свято – В.Т. Мєрікова, П.М. Рижикова, Є.Г. Романова, В.М. Козлова, І.В. Бариша, а також начальника головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації А.І. Яковлєва, членів делегації Миколаївського району.
Під звуки бравурного маршу військові вносять до зали прапор. Естафету пам’яті передає голова районної ради Миколаївського району В.С. Чайка. Зі словами привітань до учасників свята звернулися заступник голови Доманівської райдержадміністрації В.М. Пилипюк, голова райради Н.А. Мазалова, представник облдержадміністрації А.І. Яковлєв, голова районної ради ветеранів В.І. Луценко, ветеран-визволитель району І.Ф. Бариш. Ветеранам, котрі брали участь у визволенні району, були вручені пам’ятні медалі.
А завершилися урочисті збори святковим концертом, який підготували кращі аматорські колективи районного і сільських будинків культури.
Людмила ДОБРОВА
29 березня 1944 року Кривоозерську землю було звільнено від німецьких окупантів та їх румунських поплічників. Ударними діями воїнів 333 стрілецького полку 6 Орловсько-Хінганської стрілецької дивізії, очолюваної командиром Іваном Буяловим, ненависного ворога було вибито з кривоозерської землі. Цьому передували важкі бої, які точилися при форсуванні Південного Бугу біля сіл Токарівка, Іванівка, Йосипівка, Велика Мечетня.
Колону представників Доманівської делегації, яка передавала естафету, очолюють військові. Вони несуть символ естафети — прапор.
Разом з доманівцями крокують ветерани Кривоозерщини. Їх зустрічають численні присутні, які зібралися на мітингу з нагоди визволення в центральному парку селища біля меморіалу полеглим в роки Великої Вітчизняної війни.
Всіх присутніх від імені обласної державної адміністрації тепло вітає із знаменною датою О. Василюк.
Почесна місія передачі естафети „А пам’ять — священна” від Доманівського району кривоозерцям надається голові Доманівської районної ради Н. Мазаловій.
Естафету приймає голова Кривоозерської РДА В. Волошанівський (на фото внизу).
Як символ миру, діти випускають в небо голубів.
Настає хвилина мовчання. Козаки реєстрового полку вносять Гірлянду пам’яті, яка лягає до Вічного вогню. Лунають залпи святкового салюту. До монумента Слави покладають квіти представники делегацій сіл району та трудових колективів, ветерани.
Делегація Кривоозерського району рушає до Врадіївки для урочистої передачі обласної естафети „А пам’ять — священна”.
Світлана БІЛЕЦЬКА
28 березня. Цей день для нашого міста особливий – День визволення. Для нас, миколаївців, він пам'ятний тому, що саме цього дня 60 років тому прийшло довгоочікуване визволення нашого міста від німецько-фашистських загарбників. Це була наша загальна перемога. Справжня, радісна, щира.
Ми говоримо – "наша перемога", бо не відокремлюємо себе від старшого покоління, від тих, хто переміг у грізному 44-ому. То дарма, що більшість із нас народилася уже по війні. Але ми – єдине ціле. І в цьому ще раз мав змогу переконатися кожен, хто прийшов цього недільного ранку на головну площу міста – площу 68-ми Ольшанців.
А прийшли сюди сотні. Ні, тисячі, миколаївців. Вони стояли пліч-о-пліч. Сивий ветеран і юнка-старшокласниця. Сьогоднішні, ще безвусі, молоденькі солдати і вдови, що сповна пізнали війну. І діти їх. І онуки. І правнуки…
Усе довкілля з самого ранку заполонила музика. Пісні тієї грізної пори. І грав кларнет. Та вмить замовк. І голос Левітана сповістив про визволення міста. Запала тиша. І ось уже миколаївці вслуховуються у теплі слова вітання Президента.
- 940 днів Миколаїв чекав свого визволення, - говорить міський голова Володимир Чайка, відкриваючи мітинг. – Ні, не чекав. Боровся. Воював. Згадаймо наших підпільників…
Я сьогодні хотів би від імені нашого великого міста сказати спасибі ветеранам, спасибі нашим визволителям. Завдяки їм місто розвивається, йде вперед.
Вшануймо пам'ять ольшанців! Ось зараз ми стоїмо на площі, яку так і названо: площа 68 десантників. Я вірю, що вони нас чують. Вони - з нами.
Хвилина мовчання…
Під команду "струнко" вноситься символ Естафети пам'яті – перехідний прапор Перемоги на честь визволення Миколаївщини від фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. Його доставлено з міста Первомайська, який щойно відзначив день свого визволення, визволення Первомайського району.
До учасників мітингу звертається голова облдержадміністрації Олексій Гаркуша. Вітає миколаївців із святом.
- 29 днів тривало визволення нашої області, починаючи з Нового Бугу і до Очакова. 160 тисяч чоловік віддали своє життя за Миколаївщину. Сьогодні вони лежать у могилах поряд: росіяни і українці, грузини і білоруси… Погляньте на меморіальні плити, і самі в цьому переконаєтеся.
Ми – єдиний народ. Тому і перемогли. Так було і так повинно бути завжди. Хай над нами завжди буде мирне небо, а пам'ять про війну несе кожен у своєму серці.
Сьогодні у Миколаєві живе 22 його визволителя. Від їх імені виступив Микола Іванов. Він розповідає, що до Миколаєва, який був однією із ключових позицій фашистських військ на правому крилі їхнього фронту, радянські війська підійшли в другій половині березня.
Ще на підступах до нашого рідного міста німецькі війська вчинили відчайдушний опір. 10 днів війська Червоної Армії вели вперті, виснажливі бої за Миколаїв. 28-ма армія генерала О.О. Гречкіна у складі 10-го стрілецького, 2-го механізованого корпусів, 1-ого укріпрайону, 384-ого окремого батальйону морської піхоти, змушена було вести затяжні бої південно-східніше Миколаєва. Вздовж Херсонського шосе наступала 5-та ударна армія генерал-полковника В.Д. Цветаєва. Війська 6-ої армії генерал-лейтенанта І.Т. Шлеміна, оволодівши Пересадівкою, також зав'язали жорстокі бої в смузі укріплень "Бузького валу".
В ході наступу на Миколаїв у ніч на 26 березня на території Миколаївського порту було висаджено десант. Його завдання – захопити і утримати порт, не дати можливості ворогу знищити інфраструктуру міста. Із 68 десантників живими залишилися тільки 12. Але поставлене завдання було виконано.
Голова ради обласної організації ветеранів України Олександр Момотенко закликав ветеранів йти в школи, колективи, у військові частини і розповідати про подвиг нашого народу, виховувати справжніх патріотів України.
У святкуванні Дня визволення Миколаєва взяли участь представницькі делегації Москви, Києва, Мінська та сусідніх міст – Одеси і Херсону. Прибув до Миколаєва і брат легендарного Костянтина Ольшанського - Микола Ольшанський. Разом із миколаївцями святкував і правнук нашого першого губернатора барон де Траверсе, який спеціально прибув до міста на Південному Бузі з Франції.
Петро ТОЛОЧИК
Саме до цього району і саме цього недільного дня прибула естафета пам'яті з Миколаєва. Її передача відбулася у селі Ковалівка. Боъ тут були особливо кровопролитними. Майже 10 тисяч радянських бійців полягли під час форсування Південного Бугу, на Ковалівсько-Андріївському плацдармі. Сьогодні про це нагадує величний пам'ятник, велика братська могила і Вічний вогонь та холодні гранітні плити. І прізвища, прізвища…
На них і на мармурових плитах золотом викарбувано: "Ф.Д. Баранов, Н.И. Галка, Н.И. Булыгин, В.П. Демченко…
Поряд, на високому дереві, що росте біля самої річки, лелеки в'ють собі гніздо. І ветерани, йдучи до Південного Бугу, аби покласти на воду вінок до підніжжя солдат, котрі стрімко рвуться на берег, мимоволі зупиняють свій погляд на цих лелеках. Життя триває.
- І ми розбудовуємо свою молоду державу, - говорить голова райдержадміністрації Микола Карпенко. – Нині уже святкуємо 60-ту весну нашого визволення. А разом з нами святкують і численні наші гості, представницька делегація Миколаївського земляцтва у Москві у складі якої люди, життя яких тісно пов'язане з нашим краєм. Серед них – відомі воєначальники.
Карбуючи крок, до пам'ятника наближаються прапороносці. Як найбільшу святину, вони несуть Прапор Перемоги, який щойно доставлено з Миколаєва. Заступник миколаївського міського голови Олександр Женжеруха за дорученням миколаївців передає естафету пам'яті і найщиріші вітання від них.
Хвилина пам'яті – хвилина мовчання.
Бої за Ковалівсько-Андріївський плацдарм тривали п'ять діб, а було тут задіяно десять радянських дивізій. Незважаючи на шалений опір фашистів, війська правого крила 3-го Українського фронту успішно форсували Південний Буг і оволоділи населеними пунктами. Втрати були великими, адже вирватися на високий берег під нищівним вогнем ворога – було нелегко.
- Тільки ось у цій братській могилі, - говорить голова районної ради Валентин Чайка, - лежить понад шість тисяч наших воїнів. Їх об'єднує наша ковалівська земля. За неї, за те, щоб ми сьогодні жили, вони віддали своє життя. І ми це повинні повсякчас пам'ятати. Треба, щоб сюди, до меморіалу, з кожним роком приходило все більше і більше молоді.
Перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Шклярський зазначив, що фашисти не врахували волі нашого народу, його єдності. І ми – перемогли!
Понад 900 днів тривала окупація нашої області. Війська 2-го та 3-го Українських фронтів принесли довгоочікуване визволення. 28 військових частин і з'єднань за успішні бої на Миколаївщині одержали почесні найменування "Новобузькі", "Миколаївські", "Вознесенські", "Первомайські". 21 з'єднання нагороджене орденами.
А сьогодні орден "За мужність" вручається ветеранам-учасникам бойових дій Вірі Большаковій, Надії Долі, Михайлу Крамаренку, Олексію Лежненку, Івану Церушу.
По закінченні мітингу поряд з меморіалом було посаджено 60 сосенок.
Цього ж дня відбувся "вогник" для ветеранів у Ковалівській загальноосвітній середній школі. Були і спогади, й пісні, і фронтові сто грамів. А за вікнами школи буяла весна. Шістдесята без війни…
Петро ТОЛОЧИК
Ще за кілька днів до передачі ювілейної естафети "А пам'ять – священна" , у найпівнічнішому місті нашої області, відбулися урочисті заходи по селах Первомайщини, присвячені 60-річчю від дня визволення Миколаївщини від фашистських загарбників. На ювілейні свята до селищних рад Романової балки, Іванівки, Кримки завітали гості – ветерани війни із Москви і Санкт-Петербурга, Кіровоградської та Вінницької областей. Розпочалася урочиста хода біля пам'ятника визволителям в Іванівці, де 60 років тому бійці 2-го Українського Фонду форсували ріку Південний Буг, а закінчили мітингом-реквієм і відвідуванням музею "Партизанська іскра" у Кримці. Про ці урочистості, які відбулися в селах Первомайщини 23 і 24 березня, повідомив начальник відділу внутрішньої політики Первомайської райдержадміністрації Ігор Зубрицький.
А о 9-й ранку 27 березня цього року, у Первомайську розпочалася передача ювілейної естафети "А пам'ять – священна", під час якої зустріли делегацію своїх попередників від міста Вознесенська і Вознесенського району перший заступник міського голови Юрій Ковальчук, секретар міської ради Наталія Перпова та заступник міського голови Валентина Прянова. Від області до складу делегації увійшов голова правління ВАТ "Миколаївгаз" Володимир Сусуловський. Як повідомила нам з відділу внутрішньої політики Первомайського міськвиконкому, почесні гості міста разом з керівництвом Первомайська після дружнього спілкування очолили святкову ходу до міського скверу Перемоги для участі в театралізованому мітингу з нагоди передачі естафети зайнявши почесне місце біля Вічного вогню.
Для привітання вознесенців на Первомайській землі було надано слово першому заступникові голови Вознесенської міської ради Василеві Федорову, який подякував первомайців за теплий прийом, за належну данину пам'яті тим, хто захистив країну від ворога і здійснив урочисту передачу атрибутів естафети.
У слові-відповіді секретар Первомайської міської ради Наталія Перпова привітала всіх присутніх зі святом визволення, повідомивши, що 28 березня делегація від Первомайщини передаватиме естафету місту Миколаєву.
Голова міської ради ветеранів генерал-майор В.М. Осипов у вітальному слові відзначив усіх, хто здійснив великий ратний подвиг в ім'я Перемоги. На завершення мітингу, під звуки "Зустрічного маршу", військовий караул виніс прапор – офіцерський символ естафети, який наступного дня було передано Миколаєву.
Семен ТУПАЙЛО
21 березня о 14.00 у Палаці культури і техніки "Енергетик", згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, відбулася урочиста передача обласної естафети "А пам'ять - священна", приурочена 60-річчю визволення Миколаївської області від фашистських загарбників.
…На сцені – почесна президія урочистих зборів: перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Олександрович Шклярський, Южноукраїнський міський голова Віктор Кирилович Пароконний, головний інженер ВП ЮУ АЕС В'ячеслав Іванович Кузнєцов, військовий комісар Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного військового комісаріату Сергій Анатолійович Гур'янов, голова ради ветеранів м. Южноукраїнська Михайло Іванович Бохонов, голова Арбузинської райдержадміністрації Галина Іванівна Антоненко, почесний громадянин смт Арбузинка Іван Олександрович Брашеван, голова районної ради ветеранів смт Арбузинки Раїса Яківна Олефіренко, ветеран Великої Вітчизнячної війни, учасник визволення с. Костянтинівка Анатолій Юхимович Баташан та інші.
Прапор як офіційний символ естафети пам'яті вносить до зали прапороносна група. Представник Арбузинської райдержадміністрації Г.І. Антоненко урочисто вручає міському голові В.К. Пароконному паспорт Прапору на честь 60-ї річниці визволення Миколаївської області від фашистських загарбників.
Слова урочистого привітання - ветеранам та всім присутнім, слова дяки і шана визволителям.
У святковому концерті пролунали пісні у виконанні хору ветеранів війни та праці м. Южноукраїнська, а також гурту військово-патріотичної пісні "Контингент" з м. Лубни Полтавської області.
Світлана ГОРБЕНКО
м. Южноукраїнськ
/”Рідне Прибужжя” від 25 березня 2004р./
Рівно 60 років тому Арбузинський район було звільнено від фашистських загарбників. У боротьбі з ворогом взяли участь 6000 жителів району. У боях за його визволення загинуло 587 воїнів. Події тих грізних років не згаснуть у народній пам'яті…
… 21 березня. Біля Меморіалу загиблим воїнам селища Арбузинка – представники установ, підприємств та організацій району, ветерани Великої Вітчизняної війни, школярі та гості. У почесній президії – гості, серед яких ветерани, які брали участь у визволенні району й області, – А.Ю. Баташан, В.П. Непомнящий, гості з Луганська та Харкова – гвардії полковник 72-ї гвардійської Червонопрапорної стрілецької дивізії І.П. Барталов та А.С. Полякова – секретар ради ветеранів 72-го Гвардійського Червоного Прапора Красноградської Київської механізованої дивізії.
Відкриваючи мітинг, голова районної ради А.М. Резніченко зазначила, що визволення району принесли відважні воїни 72-ї гвардійської Червонопрапорної стрілецької дивізії, 93-ї Миргородської Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії, 96-ї Шуменської танкової бригади ім. Челябінського комсомолу та 81 (107) –ї гвардійської Первомайської Червонопрапорної ордена Суворова повітряно-десантної дивізії. Тепло привітала присутніх зі святом.
Голова райдержадміністрації Г.І. Антоненко назвала тих, хто брав участь у визволенні району й інших міст і сіл України та відзначився героїзмом.
Хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих.
Із вікопомною подією присутніх привітали начальник фінансового управління облдержадміністрації О.І. Сідень, заступник голови обласної ради, депутат обласної ради по Арбузинському виборчому округу В.І. Травянко, голова Арбузинської районної ради ветеранів війни та праці Р.Я. Алефіренко та інші.
Роман СЕВАСТЬЯНОВ,
кореспондент Арбузинської районної
газети "Нове життя"
/”Рідне Прибужжя” від 23 березня 2004р./
Сама природа підготувала не по-весняному жарким останній робочий день тижня для святкування 60-річчя визволення Єланеччини від фашистських загарбників. Як свідчать учасники цієї вікопомної події – ветерани Великої Вітчизняної війни О.І. Момотенко, П.С. Пшенін, І.В. Рябіков, які прибули з Миколаєва на урочистості, ранок 19 березня 44-го був туманним та прохолодним: дороги рознесло, але наступ 10-ої гвардійської повітрянодесантної дивізії та 228-ої гвардійської стрілецької дивізії Третього Українського фронту німці вже не змогли зупинити.
Спливають роки, але у пам'яті єланчан гірким болем відбивається трагедія села Калинівка. Саме 14 березня, напередодні визволення району, оскаженілий каральний загін есесівців розстріляв, замордував і спалив живцем 86 односельців – жінок, дітей і старих. Ветеран війни І.В. Рябіков на власні очі бачив спалене німцями село Калинівку, пам'ятає, як катів наздогнали радянські війська неподалік міста Вознесенська і взяли у полон. У боях за визволення району загинуло смертю героїв 268 бійців та командирів Червоної Армії.
Для увічнення бойових подвигів і на відзначення 60-річчя визволення Єланеччини від фашизму до райцентру прибула обласна естафета "А пам'ять – священна". У складі делегації братчан, які прибули щоб передати естафету єланчанам, – голова Братської райдержадміністрації Л.Г. Московщук, голова районної ради ветеранів Г.М. Мамедов, ветерани Великої Вітчизняної війни С.Я. Поляков, І.П. Василюк.
… 13-а година. Центральна площа селища у святковому вбранні. Зустрічі, квіти, сльози на обличчях посивілих ветеранів. Далі урочистості переносяться у парк Слави.
Мітинг. Особливі слова привітання ветеранам та спомин про тих, хто не дожив до цього дня, звучить у виступах першого заступника голови облдержадміністрації Ю.О. Шклярського, голів Єланецької та Братської райдержадміністрацій С.В. Кулажкіна та Л.В. Московщук, голови районної ради В.П. Присяжнюка, голови обласної ради ветеранів О.І. Момотенка, ветерана Великої Вітчизняної війни В.К. Пелиха.
Карбують крок воїни Миколаївського гарнізону. Під команду "Струнко" вноситься символ естафети пам'яті – Прапор Перемоги. Побувавши у всіх районах області, прапор прибуде до Миколаєва, де і зберігатиметься в обласному музеї суднобудування та флоту як священна реліквія.
Після урочистостей – фотографування на згадку, а потім, як і годиться у такий день, – фронтові сто грам та нескінченні спогади ветеранів…
Ніхто не забутий, ніщо не забуто.
Юрій ЛАТІЙ
смт Єланець
/”Рідне Прибужжя” від 23 березня 2004р./
18-20 березня 1944 року на нашу землю прийшло довгоочікуване визволення від німецько-фашистських загарбників. Бійці 72-ї, 113-ї, 223-ї стрілецьких дивізій та 81-ї гвардійської дивізії 18 березня вибили противника з вогневих позицій і звільнили села Кудрявцеве, Антонополь, Криву Пустош, Соколовку, Кам'януватку. 19 березня було звільнено селище Братське, наступного дня – вся територія району.
…19 березня 2004 року. З усіх сільських рад з'їхалися делегації від ветеранських організацій, прибули гості з інших міст і сіл, щоб пошанувати полеглих, віддати почесті живим. У священному для братчан місці – Парку Слави - відбувся велелюдний мітинг і передача обласної естафети "А пам'ять - священна".
Відкрив мітинг голова районної ради В.Г. Бондаренко.
На свято прибули почесні гості - заступник голови облдержадміністрації М.В. Балакирєв, делегація Новоодеського району на чолі з заступником голови Новоодеської райдержадміністрації О.В. Бєлік, депутат обласної ради О.В. Бачин, діти похованого у Парку Слави визволителя району – Іван та Наталія Бисови з Харкова.
Голова Братської райдержадміністрації Л.Г. Московщук щиро привітала ветеранів, братчан, гостей, побажала всім миру, добра, злагоди, добробуту у родинах, успіхів у праці.
Від імені обласної державної адміністрації братчан і гостей тепло привітав заступник голови облдержадміністрації М.В. Балакирєв, подякував ветеранам, закликав усіх шанувати цих заслужених людей, всіляко про них турбуватися, а також вручив для районного музею книгу "Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни".
***
Цього ж дня відбулася тепла зустріч і концерт у районному будинку культури, де було пошановано сивочолих ветеранів. Їм вручили квіти, подарунки, адресували пісні, щирі слова подяки, теплі слова побажань – жити довго і спокійно.
Ольга БАКУМЕНКО,
кореспондент Братської районної
газети "Перемога" – спеціально для "РП"
/”Рідне Прибужжя” від 23 березня 2004 р./
Тихого і сонячного понеділка, 8 березня, у місті Новий Буг стартувала обласна естафета "А пам'ять – священна". Так, відповідно з розпорядженням голови облдержадміністрації Олексія Гаркуші, вдячна Миколаївщина відзначає в ці дні вікопомну дату – 60-річчя визволення області від фашизму. Саме цього дня, 8 березня 1944-го, першим на Миколаївщині районом, вільним від окупантів, став Новобузький. На його честь Москва – столиця тодішнього Союзу – врочисто салютувала артилерійськими залпами.
Пам'ять про Велику Вітчизняну війну мудрішає: на диво ємка і невичерпна, вона більше, ніж пам'ять. Вона – продовження життя героїв-визволителів у сьогоденних звершеннях, у сподіваннях на день прийдешній і завтрашній. Їх імена, їх подвиги стали часткою нашої духовності.
- Ми вдячні вам, визволителі…
- Ми схиляємо голови перед вами, герої…
Ці слова – тих, хто вранці 8 березня прийшов на Новобузьке братське кладовище. А прийшли ветерани війни і праці, представники трудових колективів, громадськості міста і району, городяни, аби віддати данину шани своїм визволителям. 8 березня 1944 року частини 3-го Українського фронту прорвали оборону фашистських загарбників. Кінно-механізована група генерала Плієва з кровопролитними боями весняним бездоріжжям здолала десятки кілометрів і звільнила Новий Буг. Він став початком історичної Березнегуватсько-Снігурівської операції по розгрому ворога. У боях за Новий Буг особливо відзначився 4-й Гвардійський механізований корпус під командуванням генерал-лейтенанта Танасчишина. За відмінні бойові дії багатьом військовим частинам було присвоєно ім'я Новобузьких. Незабутній героїчний подвиг молодшого лейтенанта Гребеннікова: вогнем гармат він знищив два німецькі "тигри", відрізавши шлях фашистів від відступу. На багатьох фронтах Великої Вітчизняної війни воювало більше двох тисяч новобужан. 227 із них загинули в боях за Батьківщину. 763-х нагороджено орденами і медалями, 5-м присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
…До обеліска Слави, меморіальних плит лягають квіти: рядовому Ульянову і двом невідомим солдатам, молодшому лейтенантові Івану Гордієнку і п'ятьом невідомим солдатам, гвардії молодшому лейтенантові, Герою Радянського Союзу Борису Гребеннікову… Борис та Іван загинули саме в цей день, 8 березня, визволяючи 60 років тому Новий Буг від фашистів.
Скорботна громадська панахида.
Отець Михайло освячує обеліск Слави, меморіальні плити, – скільки ж їх тут!..
- Нехай святиться ім'я твоє, наш визволителю…
…Нарядний, урочистий Будинок культури. Здається, весь Новий Буг прийшов саме сюди цього дня, на урочисті збори, присвячені героїчній даті. Втім, жодної сім'ї не обминула жорстока війна, жодної не позбавила страшної долі.
Священна мить: голова Новобузької районної ради Олександр Павлюк оголошує:
- Обласну естафету "А пам'ять – священна", присвячену 60-річчю визволення Миколаївської області від фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни, відкрито.
У почесній президії – голова облдержадміністрації Олексій Гаркуша, голова Новобузької райдержадміністрації Валентина Терзієва, голова обласної ради ветеранів, воїн-визволитель Нового Бугу Олександр Момотенко, герої-визволителі Новобужжя Микола Никифорович Четверик, Іван Закопайко, Андрій Остапуха та інші.
- Прошу всіх встати, - звертається до залу начальник обласного військового комісаріату Віктор Ковальов. - Прапор на честь визволення Миколаївської області від фашистських загарбників внести.
Символ щорічної обласної естафети пам'яті, присвяченої річниці визволення Миколаївської області від фашистських загарбників, - у центрі сцени. На одній із сторін полотнища золотом горять слова: "ІІ Український фронт (5 Гвардійська Армія, 7 Гвардійська Армія); ІІІ Український фронт (5 Ударна Армія, 6 Армія, 8 Гвардійська Армія, 28 Армія, 46 Армія, 57 Армія)". Он які героїчні сили визволяли наш край!
- Сьогодні ми вшановуємо пам'ять тих, чиє життя обірвалося в бою, тих, хто не долюбив, не побачив своїх ненароджених дітей, - сказав, привітавши присутніх із 60-річчям визволення району від фашизму голова облдержадміністрації Олексій Гаркуша. – Пропоную вшанувати пам'ять про загиблих хвилиною мовчання…
Керівник області стисло розповів про буремні і мирні дні регіону, про повсякденну увагу і піклування про ветеранів війни і праці, примноження славних бойових і трудових традицій рідного краю.
- Ваша мужність, - сказав Олексій Гаркуша, - служить нам прикладом. Багато чого слід вчитися у вас, насамперед, єднання. Як зазначив Президент України, наша держава надто добре знає ціну війні, аби не знати ціну миру. Саме тому вона добровільно відмовилась від смертоносної ядерної зброї, саме тому послідовно підтримує міжнародні й регіональні мирні ініціативи і саме тому є посередником у переговорах з метою припинення сучасних воєнних конфліктів, через що у всьому світі добре знають наших миротворців, які несуть службу в гарячих точках планети...
Пам'ять про героїв-визволителів – священна.
- Ми всіх їх знаємо поіменно, шануємо, - сказала голова райдержадміністрації Валентина Терзієва. – Дарунком ветеранам війни стане філіал обласного госпіталю у Новому Бузі на 25 ліжок, що прийме своїх перших пацієнтів напередодні 60-річчя Перемоги.
За ініціативи райдержадміністрації і райради, трьом воїнам-визволителям Новобузького району від фашистських загарбників – Олександрові Момотенку, Миколі Четверику та Юхиму Гричевському – присвоєно звання Почесного громадянина Новобузького району.
Спогадами про воєнні шляхи-дороги на урочистому зібранні поділилися Олександр Момотенко, Микола Четверик та багато інших. Зі сцени велично звучали слова подяки тим, хто ціною власного життя відвоював мир і щастя на землі. В них була сокрбота, якій не суджено затихнути, і людська гордість, стійка, як пам'ять.
Цього ж вівторка, 9 березня, обласну естафету "А пам'ять – священна" передано Баштанському і Казанківському районам. 14 березня її має бути передано Березнегуватському і Снігурівському.
Надія БОНДАРЧУК
/”Рідне Прибужжя” від 11.03.04р./
9 березня в Баштанці було особливо людно і святково. Цього дня жителі міста приймали від Новобузького району естафету пам'яті.
Великий організуючий і мобілізуючий струмінь у патріотичне виховання вносить вона. Біля урочисто прикрашеного Пагорба Слави, де проходив мітинг, зібралися представники облдержадміністрації, керівники району, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, гості, молодь, жителі міста. В руках – квіти. Так завжди буває на цій святій землі, бо під гранітом, у братських могилах, покояться сини і доньки Вітчизни.
Відкриваючи мітинг, голова районної ради Валентина Андріївна Сокол звернулася зі словами подяки до тих, хто віддав свою молодість за незалежність і волю.
Хвилюючі хвилини естафети – зустріч Прапора Перемоги. На червоному полотнищі золотими літерами вишито: "На честь визволення Миколаївської області від фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. 1944 рік". Прапор – офіційний символ естафети, а живий зв'язок поколінь – то молоді офіцери Миколаївського військового гарнізону, які під звуки "Зустрічного маршу" винесли стяг. Володимир Федорович Артеменко, голова райдержадміністрації, у своєму вітальному слові подякував воїнам армій 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р.Я. Малиновського (це були, зокрема, кінно-механізована група генерал-лейтенанта І.О. Плієва, 23-й танковий корпус генерал-лейтенанта Ю.Г. Пушкіна, війська 8-ї гвардійської армії генерал-лейтенанта В.І. Чуйкова, 17-та повітряна армія, якою командував генерал В.О. Судець), що вели жорсткі бої, визволяючи Баштанщину. За мужність і героїзм, виявлені в боях за визволення населених пунктів Баштанського району, звання Героя Радянського Союзу було присвоєно Г.П. Романюку (за с. Баштанку), М.І. Сотниченку (за с. Зелений Яр), посмертно – В.О. Сивкову та П.К. Крестьянінову (за с. Явкине). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 12 жителям району за заслуги у Великій Вітчизняній війні. У тяжких боях за Баштанку загинуло 340 радянських воїнів, у тому числі 47 наших земляків. Шість вулиць міста Баштанки носять імена воїнів-визволителів.
Підтвердив готовність ветеранів і надалі бути активними учасниками усіх заходів, що проводяться в районі з нагоди 60-річчя Великої Перемоги, учасник хору ветеранів районного Палацу культури П.П. Борисов. А учениця гімназії Катерина Бігун подякувала тим, чия юність обпалена війною, хто виборов Перемогу, і низько вклонилася присутнім ветеранам.
І ось – передача паспорта на честь визволення Миколаївської області від делегації Новобузького району у складі голови райдержадміністрації В.Г. Терзієвої, голови районної ради В.О. Павлюка, голови районної ради ветеранів О.Т. Распутіної. Книга пам'яті, щирі слова, вікопомна пам'ять…
Обласна естафета "А пам'ять – священна" у цей же день була передана жителям Казанківського району.
.
Валентина КАРАТЄЄВА,
заступник голови Баштанської
райдержадміністрації
9 березня – день, коли 60 років тому відбулася вікопомна подія – визволення нашого рідного краю від фашистських загарбників. Представники 16–ти територіальних громад, ветерани й учасники бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни району прибули в Казанку.
Біля меморіального комплексу загиблим захисникам Вітчизни у почесній варті із запаленими свічками застигли юнаки. До надмогильних плит, на яких викарбувано імена героїв, лягають живі квіти, до пам'ятника солдату-герою школярі підносять вічнозелену гірлянду. Вінки і кошики з живими квітами покладено до пам'ятного знака В.О. Васляєву, котрий у 1944 році визволяв Казанку, а також до легендарної "тридцятьчетвірки" – героїчної бойової машини 23-го танкового корпусу, екіпаж якої під командуванням І.І. Калини першим увірвався в Казанку в березні 1944-го.
…Урочисте зібрання громадськості, присвячене знаменній даті, - у переповненому залі РБК. В перших рядах – ветерани й учасники Великої Вітчизняної.
На сцену запрошується делегація Баштанського району.
Священна мить: йде урочисте вшанування тих, хто пройшов важкими фронтовими дорогами, зазнавши неймовірних випробувань у найкращу пору свого життя, – юність. Крок за кроком наші молоді батьки і діди, сповнені мрій і надій, наближали перемогу над ненависним ворогом, визволяючи територію рідного краю, святу українську землю. Тому, скільки б років не минуло, ми ніколи не забудемо, яку дорогу ціну заплачено за визволення нашої землі. В цей день і час з нами незримо присутні захисники нашого району, поховані в братських могилах. Ми завжди будемо пам'ятати їх, бо вони подарували нам цей сяючий світ.
Для внесення Прапора Перемоги обласної естафети пам'яті районний військовий комісар І.В. Великорецький попросив присутніх встати. Для передачі паспорта прапора, який є символ естафети, до слова запросили представника баштанської делегації – заступника голови райдержадміністрації Валентину Миколаївну Каратєєву.
Голова райдержадміністрації М.І. Сорочинський звернувся до присутніх:
- Є в нас наше спільне щастя – жити в мирі і злагоді 60 років. Я вірю, що ми і надалі будемо так жити, бо наш уряд проводить миролюбиву політику. А мир – це найважливіша умова для щасливого життя…
Зі словами привітань і щирих побажань здоров'я, успіхів, благополуччя на нашій вільній, рідній землі від імені голови облдержадміністрації О.М. Гаркуші виступив Микола Петрович Бондаренко – начальник управління з питань фізкультури і спорту облдержадміністрації.
- 60 років тому наші батьки і діди дійсно довели, що вони - козацького роду, визволивши нащ рідний край від фашистських загарбників. І той, хто прийде на нашу землю, буде знищений. Бо наш народ справді непереможний, - сказав Володимир Володимирович Міздрюк від імені депутатів обласної ради та від українського козацтва.
Від імені ветеранів Великої Вітчизняної війни до присутніх звернувся Іван Мусійович Соловйов. Він згадав ті суворі, грізні роки війни, адже був учасником бойових дій у Сталінграді, Україні, в країнах Померанії.
Прекрасну концертну програму на честь славного свята показали кращі місцеві артисти і творчі колективи.
Любов ХАНДРІГА
/”Рідне Прибужжя” від 11.03.04р./
14 березня обласна естафета "А пам'ять – священна" прибула на Березнегуватщину і Снігурівщину – тут, у березні 44-го, на підступах до села Висунська, розпочалася вікопомна Березнегуватсько-Снігурівська операція військ 3-го Українського фронту.
Багато хто із жителів Березнегуватого стверджує, що день 14 березня 60 років тому був сонячним і погідним. Нинішній день також видався сонячним, хоча зранку було пасмурно і прохолодно. Та це не завадило жителям селища, представникам трудових колективів, делегаціям інших населених пунктів району, гостям святковою колоною прийти до Меморіалу Слави. Саме тут, після внесення прапорів та покладання квітів і обвитої гвардійською стрічкою гірлянди до пам'ятника загиблим воїнам-визволителям та гранітних плит із викарбуваними на них прізвищами березнегуватців, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної, починається урочисте поминальне дійство. Мітинг, присвячений 60-річчю визволення Березнегуватого, відкриває селищний голова В.В. Клеветенко.
Слово – голові райдержадміністрації А.Й. Степанюку. Анатолій Йосипович вітає учасників мітингу зі святом, нагадує про те, що в роки війни близько п'яти тисяч наших земляків воювали на передовій і понад три тисячі з них заплатили за нашу свободу і незалежність своїм життям. Десятки мешканців району боролися з ворогом у підпіллі. Четверо вихідців з Березнегуватщини були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, сотні – інших бойових нагород. В Березнегуватсько-Снігурівській операції при визволенні селища та сіл району загинуло 359 бійців Радянської Армії. Їх пам'ять, а також пам'ять загиблих на фронтах і померлих вже у мирний час воїнів-односельців, на пропозицію А.Й. Степанюка, учасники мітингу вшанували хвилиною мовчання.
Линуть слова щирої подяки від імені післявоєнних поколінь на адресу почесних гостей свята – воїнів-визволителів Л.С. Анцеліовича, І.Т. Черновола, М.П. Рябченка та учасників бойових дій – наших земляків. Нині їх живих всього 129 із трьох тисяч.
Зі словами привітання та найкращих побажань до присутніх звертаються заступник голови обласної державної адміністрації В.М. Ємельянов, учасник Березнегуватсько-Снігурівської операції М.П. Рябченко, голова районної ради ветеранів війни та праці А.В. Умрихін, районний військовий комісар підполковник І.В. Меліксетов.
Залпи салюту. Голова Казанківської райдержадміністрації М.І. Сорочинський і голова райради В.І. Погребняк передають керівникам Березнегуватщини символи започаткованої головою облдержадміністрації О.М. Гаркушею естафети "А пам'ять – священна" – прапор на честь визволення Миколаївщини та Книгу пам'яті.
Під барабанний бій землю з братських могил у капсулу засипають М.П. Рябченко, І.Т. Черновол, О.Т. Єрьомін та А.В. Умрихін, їх освячує протоієрей Свято-Воскресенської церкви отець Олександр. Ця священна реліквія передається в Березнегуватський історико-краєзнавчий музей.
Святкове дійство переноситься у районний Будинок культури. На сцені, в урочистій президії – воїни-визволителі, фронтовики, гості з Казанківщини, з обласного центру, керівники району.
Теплі, щирі слова подяки і шани героям. Ветеранам війни і гостям вручаються видану з ініціативи начальника освіти райдержадміністрації Л.Г. Юрченко книжку "Роки, обпалені війною" і книжку одного із визволителів Березнегуватщини - Л.С. Анцеліовича "О боях – пожарищах, о друзьях – товарищах". Рукопис своєї книжки Лев Самсонович привіз у Березнегувате десять років тому. Книжка стала для нього приємним сюрпризом, а спонсорував її наш земляк, генеральний директор суднобудівного заводу "Дамен Шіп'ярдс Океан" М.П. Романчук.
І з чудовим концертом для учасників свята виступив лауреат всеукраїнських конкурсів - духовий оркестр УМВС України в Миколаївській області.
Для ветеранів було накрито святковий стіл, певна річ, із "наркомівськими ста грамами".
А увечорі небо над селищем спалахнуло вогнями салюту – це березнегуватців привітав зі святом народний депутат України П.Б. Рябікін;
Леонід Завірюха,
редактор Березнегуватської
райгазети "Народна трибуна"
14 березня, о 12-й, з нагоди визволення нашого краю від фашистських загарбників, більше тисячі снігурівчан прийшли до Меморіалу слави загиблим воїнам-землякам. Багато квітів лягло до його підніжжя. Їх було покладено і до пам'ятних дошок, що встановлені у чотирьох місцях міста, до поховань загиблих визволителів Снігурівки.
… Районний Будинок творчості дітей та юнацтва. Тут, за участі ветеранів війни, відбулися урочисті збори. Від сусідів-березнегуватців Снігурівщина прийняла обласну естафету пам'яті і її офіційний символ – Прапор – як шану Миколаївщини тим, хто своєю ратною працею наближав день визволення рідної землі від окупантів, Перемогу у Великій Вітчизняній війні.
Участь у святкуванні дня визволення Снігурівщини в дні війни 60 років тому взяли заступник голови облдержадміністрації В.Д. Шульга, начальник головного обласного управління земельних ресурсів В.П. Янчук. Зі словами дяки до визволителів звернулися В.Д. Шульга, голова Снігурівської райдержадміністрації С.В. Бунчук. В урочистій обстановці, від міської ради і райради ветеранів учасникові визволення Снігурівщини О.С. Корсунському вручено квіти, ювілейну листівку і цінні подарунки.
Урочистості з нагоди визволення Снігурівщини відбулися в усіх населених пунктах району.
Ганна Козирєва,
заступник голови
Снігурівської райдержадміністрації
/”Рідне Прибужжя” від 16.03.04р./
При в'їзді до Нової Одеси на високому Кургані Слави застигла постать солдата, який рішуче і безстрашно рветься в атаку. Цей курган видно далеко навкруги. Він - як символ мужності і героїзму воїнів, які визволяли нашу область від фашистських загарбників. На Курган Слави, яку увінчує Сталевий солдат, завезена земля із 645 братських могил Миколаївщини…
60 років тому тут точилися важкі кровопролитні бої за визволення Новоодещини від німецьких окупантів.
2347 жителів Новоодеського району склали свої голови на вогненних дорогах війни. Близько семи тисяч, не вагаючись, пішло на фронт. Героями Радянського Союзу стали Л.М. Агеєв, З.А. Донія, І.Г. Вернигоренко, Г.К. Киба, Д.Г. Куроп'ятник, І.І. Решетєєв, Т.К. Сухацький. Повним кавалер орденів Слави П.Ф. Воїн.
15 березня 1944 року назавжди залишиться у пам'яті жителів міста Нової Одеси. Цього дня невеличка група радянських воїнів з'явилася на околиці райцентру, захопила плацдарм і вела жорстокі бої до підходу основних сил. 16-18 березня воїни Четвертої гвардійської дивізії під командуванням полковника Кухарєва підійшли до Південного Бугу, який їм випало форсувати. Не маючи під руками технічних плавзасобів для переправи, вони використовували різноманітний підручний матеріал, зібраний при активній допомозі населення, і таки вийшли на протилежний берег. І досі ніхто точно не може сказати, скільки солдатів і офіцерів забрали води Бугу та плавень, червоних від крові… Втрати з нашого боку були величезними. Головні події, які зіграли основну роль у подальшому наступі на Одесу та далі на Захід, розгорнулись саме тут. Гітлерівці лютували, відчуваючи свій кінець нищили на своєму шляху все підряд. Вони розстріляли 104 чоловіки, які ховалися в катакомбах. Їх імена викарбувані на плитах братської могили у міському сквері. А всього в районі розстріляно 404 жителі; 895 юнаків і дівчат окупанти вивезли до Німеччини.
Неоціненний вклад у Перемогу над окупантами внесли партизанський загін, який очолював Ф.А. Римар, підпільна організація, якою керували В.Г. Завадський та А.М. Біглиця. Підпільники підтримували зв'язок з "Миколаївським центром", робили все для того, щоб під ногами ворога горіла земля.
…16 березня, рівно через 60 років, на цей раз теплого погожого ранку, залунали над райцентром пісні воєнних років. Сотні його жителів, керівників району і представників громадськості міста, гості із області, і, звичайно ж, ветерани війни зібралися на мітинг та урочисте покладання квітів до пам'ятника та могили загиблих воїнів, у центральному сквері міста. Ця хвилююча і урочиста подія не залишила байдужими нікого із присутніх на цій церемонії.
Метроном відлічує секунди хвилини мовчання, а затим залпи салюту світлої пам'яті всім тим, хто загинув за свободу Батьківщини.
Після цього в Новоодеському районному Будинку культури відбулася урочиста передача офіційного прапора - символу обласної естафети "А пам'ять священна", яку привезли делегації Снігурівського району. Багато теплих і щирих слів подяки і шани випало на адресу ветеранів війни. Не забуто і про тих, хто поклав свої голови в боях за свободу. Виступаючи на урочистих зборах, заступник голови облдержадміністрації Геннадій Ніколенко, перший заступник голови Новоодеської райдержадміністрації Михайло Гунченко, голова райради Алла Антоневич, голова районної громадської організації ветеранів України Олександра Байбарак, міський голова Іван Богославець говорили про те, яке це щастя - жити на землі під мирним небом. Вони добрим словом привітали не лише ветеранів війни, а й учасників трудового фронту, які в суворих випробуваннях та стражданнях часто ціною власного життя кували перемогу. З увагою було заслухано виступ ветерана війни, учасника визволення Новоодеського району Михайла Федоренка.
Від делегації Снігурівського району "Книгу пам'яті" і подарунок вручила заступник голови райдержадміністрації Ганна Козирєва.
Чим далі відходять в минуле суворі події війни, тим значиміше постає подвиг тих, хто сьогодні ще з нами, подвиг тих, хто загинув у ті грізні і далекі роки. Їх імена лишаться навіки в історії України, у народній пам'яті.
Тетяна КОНОВАЛЬЧУК
/”Рідне Прибужжя” від 18.03.04р./
ЗАТВЕРДЖЕНО
Розпорядженням голови
облдержадміністрації
від 26 лютого 2004 р. № 85-р
Положення
про обласну естафету “А пам’ять священна”
І. Мета та завдання обласної естафети “А пам’ять священна”
Головною метою обласної естафети “А пам’ять священна” (далі – естафета) є увічнення бойових подвигів визволителів Миколаївщини від фашистських загарбників та вшанування трудівників тилу в роки боротьби з фашизмом.
Основні завдання естафети:
- активізація роботи місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, ветеранських, молодіжних та інших громадських організацій по виконанню Законів України “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”, “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”;
- виховання молоді на прикладах подвигів старших поколінь в ім’я миру, волі українського народу і незалежності нашої держави;
- вивчення героїчних і трагічних подій Великої Вітчизняної війни з позицій об’єктивності та історичної правди;
- поглиблення знань з історії Миколаївщини, удосконалення пошукової, фондової, експозиційної, просвітницької роботи ;
- активізація краєзнавчого руху серед учнівської молоді та сприяння поширенню пошуково-дослідницької роботи;
- увічнення пам’яті про загиблих героїв і жертв війни;
- вивчення та пропаганда кращого досвіду краєзнавчої діяльності музеїв історичного профілю та навчальних закладів;
- сприяння підвищенню ролі родинного виховання, поглибленню духовної єдності поколінь.
ІІ. Терміни проведення естафети
Естафета проводиться в березні згідно з графіком (додається).
ІІІ. Учасники естафети
В естафеті приймають участь ветерани Великої Вітчизняної війни; місцеві організації ветеранів України; учнівська та студентська молодь; військовослужбовці (за узгодженням з командуванням військових гарнізонів); молодіжні, громадські організації; музейні, клубні, бібліотечні, архівні установи; благодійні фонди.
ІV. Символи естафети
Символом естафети є перехідний прапор на честь визволення Миколаївщини від фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни та паспорт до нього. Після завершення естафети перехідний прапор та паспорт
передаються до фондів Миколаївського обласного краєзнавчого музею. В подальшому прапор на честь визволення Миколаївщини буде використовуватися під час відзначення обласних урочистостей та з нагоди державних свят.
V. Зміст естафети
Естафета передається від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої шляхом направлення та прийому делегацій для участі в урочистостях з нагоди визволення населених пунктів.
Делегація формується у складі:
- голови райдержадміністрації, голови районної ради (міського (міст обласного значення) голови);
- голови районної (міської) ради ветеранів;
- представників ветеранської, громадських та молодіжних організацій.
Делегація від району (міста) доставляє прапор та паспорт до меморіалу загиблим у Великій Вітчизняній війні, де відбувається мітинг на честь визволення наступного району (міста) від фашистських загарбників.
Під час проведення естафети здійснюється:
- вивчення бойового шляху військових частин і формувань, що обороняли чи визволяли населені пункти області, дій партизанських загонів і підпільних груп, які сприяли армії у боротьбі за звільнення Миколаївщини від загарбників;
- встановлення імен загиблих воїнів, що поховані в Братських могилах, з подальшим поданням цієї інформації до обласної редколегії “Книги пам’яті”;
- проведення конкурсів учнівських та студентських творчих та науково-дослідницьких робіт на тему Великої Вітчизняної війни;
- створення рукописних “Книг спогадів” та “Книг пам’яті” шляхом документування спогадів учасників боротьби з ворогом на фронтах та в тилу;
- конкурс-огляд музеїв історичного профілю.
VІ. Підведення підсумків
В містах та районах області підсумки підводяться на засіданнях відповідних оргкомітетів через 5 днів після проходження естафети в даному районі (місті). Матеріали рішень зазначених оргкомітетів надсилаються до обласного оргкомітету, який визначає кращий район (місто) з організації заходів естафети.
VІІ. Фінансування
Заходи по проведенню естафети, збору та оформленню матеріалів, проведення екскурсій, краєзнавчих експедицій, виконання робіт з увічнення пам’яті героїв Великої Вітчизняної війни, нагородження кращих учасників за підсумками роботи фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів та залучених коштів.
|
|
