До 60-річчя визволення Новоодещини від німецько-фашистських загарбників

ВОНИ ПАМ'ЯТАЮТЬ, ЯКОЮ ЦІНОЮ ЗАВОЙОВАНЕ ЩАСТЯ

З 24 грудня 1943 по 17 квітня 1944 року розгорнулася гігантська битва на правобережній Україні, в якій брали участь 1, 2, 3, 4 Українські фронти. Вже було досить бойової техніки, радянські війська кількісно і якісно переважали ворога, дії їх були стрімкими, удари - могутніми. Координацію дій фронтів здійснювали маршали Г. К. Жуков та О. М. Василевський. За 4 місяці було розгромлено все південне крило східного фронту фашистів, наші війська просунулись на 250-450 км, форсували дві могутні ріки - Південний Буг і Дністер і перенесли бойові дії за кордон.

3 Українському фронту було поставлено завдання не допустити відходу ворога за Південний Буг, захопити переправи на дільниці Костянтинівка, Вознесенськ, Нова Одеса, а в подальшому звільнити Тирасполь, Одесу і продовжити наступ на Прут, північний берег Дунаю. Командуючий фронтом Р. Я. Малиновський вирішив нанести сильний розсікаючий удар з дільниці Вознесенськ, Нова Одеса силами 46 стрілецької і 8 гвардійської армій, конно-механізованої групи і 23 танкового корпусу в напрямі на Тирасполь. За 13 днів наступу наші війська відкинули ворога на 140 км на захід, визволили значну територію півдня України між Інгульцем і Південним Бугом і закріпились на правому березі Південного Бугу.

За повідомленням Радінформбюро за 14 березня 1944 року, "на Миколаївському напрямку наші війська оволоділи районними центрами Миколаївської області Березнегувате, Снігурівка, а також з боями зайняли понад 50 інших населених пунктів, серед яких Семенівка, Водяно-Лорине, Акимівка, Сухий Єланець, Суворовка, Червоноволодимирівка, Кисилівка, Надєждівка, Олександрівка і залізничні станції Снігурівка, Галаганівка. Оточене в районі Березнегувате-Снігурівка угруповання супротивника розчленоване і успішно знищується нашими військами".

14 березня 1944 року почалися бої на підступах до Нової Одеси. Першими підійшли частини 394 стрілецької дивізії 46 армії. З 8-ої години ранку до 3-ої години дня вели бій артилеристи 956 артполку. Ворог кинув проти артилеристів 28 бронеодиниць. Хоробро билися в цьому бою артилеристи першого дивізіону, яким командував капітан О. Г. Шаповалов. Втративши 6 танків, фашисти відійшли в Кашперівку.

15 березня по балці з боку цегельного заводу в Нову Одесу з боями ввійшов 810 стрілецький полк цієї дивізії під командуванням полковника І. С. Тітова. Важкі бої з переважаючими силами ворога продовжувались протягом двох діб.

З ранку 15 березня по центру Нової Одеси почала наступ 4 гвардійська стрілецька дивізія під командуванням полковника Г. Ю. Кухарєва.

Німецьке командування на допомогу своїм військам, яким вдалося вирватися із району Березнегувате-Снігурівка, направляли в район Нової Одеси нові частини. Розвідниками було встановлено, що 16 березня в Кашперівку фашисти перекинули 18 танків і самохідних установок типу "Фердінанд".

16 березня 8 і 11 стрілецькі полки 4 дивізії цілий день вели бої на східній частині Нової Одеси. Німці відходили до переправи, з півночі їх тіснили воїни 810 стрілецького полку. Протягом цього дня більша частина Нової Одеси була очищена від ворога.

За повідомленням Радінформбюро від 16 березня 1944 року, "на Миколаївському напрямку наші війська з боями заволоділи районним центром Миколаївської області Нова Одеса, населеними пунктами Михайлівка, Троїцьке і вийшли до річки Південний Буг...".

Але становище залишалось дуже складним. 40 дивізія через бездоріжжя ще не підійшла до Нової Одеси, південна її частина залишалась відкритою. В цей день сюди добрались лише 6 гармат, які було встановлено в районі каменоломень, не вистачало снарядів. 17 березня фашисти почали контратаку на 8 стрілецький і 23 артилерійський полки, кинувши на них танки і самохідні установки. Не витримавши натиску ворога, бійці почали відходити на східну частину села. На допомогу артилеристам було послано 229 гвардійський артполк резерву головного командування. Командир цього полку гвардії підполковник А. І. Сапроненко був смертельно поранений осколком снаряду на одній із вулиць Нової Одеси. Похований Андрій Іванович у братській могилі в Новій Одесі. Його ім'ям названа вулиця, де він загинув.

В ніч з 17 на 18 березня до Нової Одеси з району каменоломень підійшла 40 гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Г. Ф. Панченка. Усі військові з'єднання гаряче відгукнулися на заклик Військової Ради фронту "Вперед, на західний берег Південного Бугу!".

18 березня 8 гвардійська армія генерала В. І. Чуйкова своїм правим флангом вийшла на Південний Буг і зайняла рубіж на дільниці Нова Одеса, Кашперівка, Зайве, Новопетрівське, Себине.

Спільними зусиллями частин 46 армії, 8 гвардійської армії і при підтримці 17 повітряної армії 18 березня 1944 року Нова Одеса була повністю визволена.

Війська 3 Українського фронту готувалися форсувати Південний Буг з ходу, не допускаючи паузи в боях. Такі рішучі дії не давали змоги супротивнику зайняти підготовлені позиції на західному березі ріки, а наші війська забезпечували собі плацдарм для нової наступальної операції в напрямку Одеси.

Навічно в пам’яті новоодеситів
У ході пошукової роботи учні Новоодеської СЗШ № 2 зібрали чимало документів та свідчень очевидців про героїв, які звільнили Нову Одесу від німецько-фашист¬ських загарбників. А зокрема, про генерал-майора Гаврила Юхимовича Кухарєва, командира 4-ої гвардійської Червонопрапорної Апостолово-Віденської стрі¬лецької дивізії.
Народився Г. Ю. Кухарєв у 1905 році в Україні. Він – кадровий офіцер, на службі з 1927 р.
З липня 1941 р. Гаврило Юхимович у діючій армії, брав участь у боях на Західному, Північно-Західному та Волховському фронтах.
На посаду командира 4-ої гвардійської стрілецької ди¬візії Кухарєва призначено 6 грудня 1943 року в званні полковника.
В пам’яті солдатів генерал залишився як винятково діяльний офіцер, чуйний, уважний і в той же час вимогливий до підлеглих, вольовий і непохитний у виконанні прийнятого рішення. Він володів доброю тактичною і оперативною підготовкою, мав багатий досвід командування військами в мирний і воєнний час, досконало знав природу сучасного бою і тактику дій противника. Все це давало йому можливість глибоко аналізувати становище, робити з нього правильні висновки і приймати цілеспрямовані рішення.
У лютому-березні 1944 року 4-а стрілецька дивізія під командуванням Кухарєва не давала ворогові змоги за¬кріпитися на вигідних пози¬ціях, роз’єднувала, громила й знищувала німецькі частини. 8 березня наші війська заволоділи Новим Бугом і розпочали наступ на Березнегувате - Снігурівку. Одночасно війська правого крила відбили у гітлерівців залізничну станцію Долинську і вийшли в районі міста Вознесенська. Ворог намагався відійти за річку Південний Буг і зупинити просування наших військ.
Бойовим девізом прозвучав заклик Військової Ради фронту: “Вперед, на Західний берег Південного Бугу”. І солдати відповіли на цей заклик героїчними боями. В ніч на 18 березня 1944 року 40-а і 4-а гвардійські дивізії звільнили Нову Одесу.
Визволивши наше місто, частини ІІІ Українського фронту розпочали виконання важливого і важкого завдання – форсування річки Південний Буг. Протягом семи днів з 18 по 24 березня наші частини в ряді місць брали цей великий і складний водний рубіж, укріп¬ленню якого фашисти надавали велике значення.
Не маючи технічних засобів для переправи, бійці використовували дошки, бочки, колоди, човни.
В темну холодну ніч 19 березня два полки переправились на лівий берег. Почалися жорстокі бої за утримання річки. В цих боях героїчно загинув командир 4-ої гвар¬дійської дивізії генерал Гаврило Юхимович Кухарєв.
Іменем героя названа вулиця нашого міста, Новоодеська СЗШ № 1. На одному з будинків вулиці Кухарєва встановлена меморіальна дошка.
Жителі Нової Одеси свято бережуть пам’ять про 257 загиблих тут воїнів-синів бага¬тьох національностей. На братській могилі в центральному сквері міста, де поховані генерал-майор Кухарєв, підполковник Сапроненко, майор Дорогокупля, капітан Савін та інші, височить обеліск.
О. БОЙЧЕНКО, Т. ТАБАКАР,
учениці Новоодеської
СЗШ № 2

Видатний полководець
Ми гордимося, що історія нашого бузького краю пов'язана з іменем видатного полководця Р. Я. Малиновського, який командував військами ІІІ Українського фронту, що визволяли Нову Одесу в березні 1944 року. Народився Родіон Якович Малиновський у листопаді 1898 р. в м. Одесі. Вже підлітком він почав самостійне трудове життя, батракував у поміщика. У роки першої світової війни, будучи солдатом, брав участь у боях і був двічі поранений. Р. Я. Малиновський володів глибокими військовими навичками, великим військовим досвідом, видатними організаторськими здібностями та яскравим полководницьким талантом. Ці його чудові риси з особливою силою розкрилися в роки Великої Вітчизняної війни на постах командира корпусу, командуючого армією і командуючого фронтами. Він виявив себе видатним полководцем. Брав безпосередню участь у розробці та проведенні ряду значних воєнних операцій, в тому числі у розгромі фашистських військ під Сталінградом і Ростовом, у районах Донбасу, Півдня України, в Молдавії, а також звільненні Румунії, Угорщини, Чехословаччини та Австрії. У березні 1944 року командував військами ІІІ Українського фронту, що визволяли наш край. Штаб ІІІ-го Українського фронту під час форсування р. Південний Буг знаходився в Новій Одесі по вулиці Мельничній. Після закінчення Великої Вітчизняної війни Р. Я. Малиновський займав ряд відповідальних постів у Радянських Збройних Силах. Був головнокомандуючим сухопутними військами та першим заступником Міністра оборони СРСР. У жовтні 1957 року він призначається міністром оборони СРСР і до кінця свого життя знаходився на цьому державному посту. За видатні заслуги перед Батьківщиною йому двічі присвоювали звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений п'ятьма орденами Леніна, орденом Перемоги, п'ятьма орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова І ступеня, орденом Кутузова І ступеня та медалями. Новоодесити шанують пам'ять про свого визволителя. Іменем Малиновського названа одна з вулиць нашого міста. Його ім'я з гордістю носить і середня загальноосвітня школа № 2. У міському краєзнавчому музеї оформлений куточок Р. Я. Малиновського.