Організація надання соціальних послуг фізичними особами

Ст. 7 Закону України “Про соціальні послуги” передбачено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати. Порядок призначення і виплати компенсації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №558.

При призначенні компенсаційної виплати слід враховувати, що компенсації виплачуються непрацюючим особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.

Родинні зв'язки між фізичною особою, яка надає послуги та отримувачем соціальних послуг значення не мають.

Інваліди, які за станом здоров'я можуть доглядати та доглядають за іншою особою, теж мають право на компенсаційну виплату.

Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму, затвердженого Законом України “Про Державний бюджет” у таких розмірах:

-         15 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам І групи;

-         10 відсотків –інвалідам ІІ групи, дітям – інвалідам;

-         7 відсотків –інвалідам ІІІ групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнаним такими в порядку, затвердженому МОЗ.

Особа, яка претендує на отримання компенсації та громадянин, який потребує надання соціальних послуг подають заяви до органів соціального захисту за місцем проживання отримувача послуг.

Компенсація призначається та виплачується з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з необхідними документами.

 

Назва документів, які подаються фізичною особою, яка надає соціальні послуги

Висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги

Копія трудової книжки

Довідка органу податкової служби про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю, і про відсутність даних про доходи цієї особи

Назва документів, який подається отримувачем соціальних послуг

Заява про необхідність надання соціальних послуг

Копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (для інвалідів)

Висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування. У висновку обов'язково має бути зазначений термін, протягом якого громадянин потребує постійного стороннього догляду.

 

 

Управління праці та соціального захисту населення протягом 10 днів після одержання заяв з необхідними документами розглядає їх та приймає рішення щодо призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, або відмови.

Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності, або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

У разі зміни групи інвалідності компенсація призначається в новому розмірі

Компенсація не виплачується фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким відшкодовуються витрати на надання послуг по догляду відповідно до Законів України:

1.            “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

2.             “Про психіатричну допомогу” – щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним;

3.            “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” – державна соціальна допомога інвалідам з дитинства (І, ІІ, ІІІ груп) та дітям – інвалідам до 18 років, та надбавка на догляд за ними;

4.            Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996р. №832 “Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян”  - щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку.

 

Умови оформлення  громадян на постійне проживання до стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

До стаціонарного відділення для постійного або тимчасового проживання територіального центру безоплатно приймаються одинокі громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я за станом здоров’я не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та допомоги, соціально-побутових, соціально-медичних та інших соціальних послуг.

У стаціонарному відділенні громадяни перебувають на повному державному утриманні, одержують необхідні їм соціальні послуги та відповідно до встановлених норм забезпечуються:

1) житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м’яким і твердим інвентарем і столовим посудом;

2) раціональним чотириразовим харчуванням, у тому числі з урахуванням віку і стану здоров’я, у межах натуральних норм харчування, передбачених для мешканців інтернатних установ;

3) цілодобовим медичним обслуговуванням;

4) слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами відповідно до медичного висновку;

5) комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, радіофікація, тепло-, водопостачання тощо).

Одиноким пенсіонерам, які перебувають у стаціонарному відділенні, пенсія виплачується у встановленому законодавством порядку.

За наявності вільних місць до стаціонарного відділення на загальних умовах строком до чотирьох місяців можуть прийматися одинокі громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які тимчасово втратили здатність до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, соціально-медичного обслуговування.

За рішенням райдержадміністрації, до стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися (за наявності вільних місць) громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу. В такому разі зазначені категорії громадян перебувають у стаціонарному відділенні на умовах оплати згідно із затвердженими тарифами.

Право на позачергове влаштування до стаціонарного відділення мають одинокі ветерани війни, особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, жертви нацистських переслідувань, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1, 2 і 3 категорії, у разі, коли вони не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та соціально-медичного обслуговування.

Одинокі ветерани праці, самотні громадяни похилого віку та члени сімей загиблих військовослужбовців мають переважне право на влаштування до стаціонарного відділення.

Громадяни, які уклали договір довічного утримання (догляду), до стаціонарного відділення не приймаються.

До стаціонарного відділення громадяни приймаються за направленням (путівкою) управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Направлення (путівка) видається на підставі письмової заяви громадянина, паспорта, висновку лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я про не здатність його до самообслуговування та потребу в постійному сторонньому догляді та допомозі.

Перебування громадянина у стаціонарному відділенні припиняється за погодженням з відповідним управлінням праці та соціального захисту населення на підставі письмової заяви громадянина за наявності інформації про нове місце проживання і забезпечення йому постійного стороннього догляду.

 

Умови прийняття на надомне обслуговування.

Відділення соціальної допомоги вдома територіального центру на соціальне обслуговування приймає одиноких громадян, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з частковою втратою рухової активності (мають III, IV і V групу рухової активності) і потребують сторонньої допомоги, соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в домашніх умовах згідно з медичним висновком:

похилого віку;

інвалідів (які досягли 18-річного віку), крім інвалідів унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримують соціальну допомогу на постійний сторонній догляд, побутове та спеціальне медичне обслуговування відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ;

хворих (з числа одиноких осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці).

Відділення не здійснює соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадян, які потребують цілодобового стороннього догляду.

Право на позачергове соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома мають одинокі ветерани війни, особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, жертви нацистських переслідувань, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1, 2 і 3 категорії.

Відділення соціальної допомоги вдома може здійснювати обслуговування громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного віку), хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування, але мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Обслуговування таких громадян здійснюється за плату відповідно до тарифів на платні соціальні послуги.

 

Основні види соціально-побутових послуг, які надаються відділенням соціальної допомоги вдома

1) приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства;

2) придбання та доставка товарів з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

3) виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я, організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;

4) допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, виконанні різних видів дрібних ремонтних робіт у приміщенні, ремонті одягу та взуття, забезпеченні паливом;

5) оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;

6) читання преси;

7) допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 гектара);

8) оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів;

9) сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами реабілітації;

10) оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв’язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, сільськогосподарськими підприємствами тощо;

11) створення умов для посильної праці, організації трудової терапії вдома;

12) вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються, питань у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях;

13) інші соціальні послуги.

Медичними протипоказаннями для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадян є наявність у них інфекційних захворювань, залежності від психоактивних речовин, алкоголю, психічних захворювань, що потребують перебування на спеціальному диспансерному обліку.

У разі виявлення у громадянина зазначених протипоказань працівники територіального центру зобов’язані надати йому інформацію про можливі шляхи отримання необхідного йому соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в інших установах.

Обслуговування припиняється у разі:

1) поліпшення стану здоров’я, виходу із складних життєвих обставин, в результаті чого громадянин втрачає потребу в соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг);

2) виявлення у громадянина, якого безоплатно обслуговує територіальний центр, працездатних рідних (батьків, дітей, чоловіка, дружини) або осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити йому догляд і допомогу, або осіб, з якими укладено договір довічного утримання (догляду);

3) направлення громадянина до стаціонарного відділення територіального центру, будинку-інтернату для громадян похилого віку, пансіонату, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів та інших закладів постійного проживання;

4) зміни місця проживання;

5) поліпшення матеріально-побутових умов, у результаті якого громадянин не потребує соціально-економічних послуг (для громадян, які потребували надання цих послуг у відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги);

6) грубого, принизливого ставлення громадянина до обслуговуючого персоналу, соціальних працівників, соціальних робітників та інших працівників територіального центру і його структурних підрозділів;

7) порушення громадського порядку (сварки, бійки тощо);

8) систематичного перебування в стані алкогольного, наркотичного сп’яніння;

9) виявлення медичних протипоказань для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) територіальним центром;

10) надання громадянинові соціальних послуг фізичною особою, якій призначено грошову компенсацію у встановленому законодавством порядку;

11) у разі смерті громадянина.

 

 

Порядок прийому громадян до інтернатних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України.

 

В області функціонують 10 будинків-інтернатів системи праці та соціального захисту населення, з них 1 геріатричний пансіонат, 1 пансіонат для ветеранів війни і праці, 7 психоневрологічних інтернатів (4 для жінок і 3 для чоловіків) та 1 для дітей-інвалідів ІІІ-IV профілів, в яких на даний час проживють 1534 інваліда та людей похилого віку.

Геріатричний пансіонат (для громадян похилого віку) розташований у  м.Вознесенську, пансіонат для ветеранів війни і праці геріатричного профілю у м. Миколаєві, психоневрологічні – у Баштанському районі (с. Виноградівка - жіночий, с.Лоцкіно - жіночий, с.Горожено - чоловічий), у Веселинівському районі (с.Новосвітлівка - жіночий), у Жовтневому районі (с.Лупарево - чоловічий), у Новобузькому районі (с.Баратівка - чоловічий), у м.Первомайську - жіночий, у Миколаївському районі (с.Степове – дитячий, для дітей з психічними та фізичними вадами розвитку).

В цих установах створені належні умови для проживання. Мешканці забезпечуються житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, столовим посудом, чотириразовим харчуванням (в дитячому - п’ятиразовим), яке по калорійності та якості відповідає встановленим нормативам, цілодобовим медичним, комунально-побутовим  обслуговування тощо. Щорічно всі підопічні проходять поглиблений медичний огляд, за результатами якого складається індивідуальна програма медичної допомоги. В разі необхідності, підопічні направляються на стаціонарне лікування до закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я.

 Згідно з Типовими положеннями про геріатричний пансіонат, психоневрологічний інтернат та дитячий будинок-інтернат, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2001 р. № 549, встановлені наступні умови прийому до будинків-інтернатів.

До геріатричного пансіонату та пансіонату для ветеранів війни і праці геріатричного профілю приймаються на повне державне утримання громадяни похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди I-II групи, старші 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказано перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом.

Як виняток, до геріатричного пансіонату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, зобов’язаних відповідно чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об’єктивних причин не можуть цього робити. У такому разі щодо кожного окремого випадку на підставі підтверджуючих документів, приймається рішення колегії головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації.

При наявності вільних місць до геріатричного пансіонату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати за умови 100% відшкодування пансіонату витрат на їх утримання.

Громадяни похилого віку та інваліди, ветерани війни та праці при наявності вільних місць можуть прийматися на тимчасове проживання терміном від 1 до 6 місяців, як на загальних підставах, так і на платній основі.

До психоневрологічного інтернату приймаються на державне утримання психічно хворі особи, які досягли пенсійного віку та інваліди першої і другої груп з психоневрологічними захворюваннями, старші 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду незалежно від наявності батьків або родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом.

До дитячого будинку-інтернату приймаються діти-інваліди віком від 4 до18 років незалежно від наявності родичів.

Для оформлення до будинку-інтернату необхідно звернутись до районного територіального центру департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міськради (мешканцям м. Миколаєва), або до районного управління праці та соціального захисту населення ( мешканцям районів області) за  місцем реєстрації інваліда або громадянина похилого віку, який потребує влаштування до інтернатної установи.