Віхи в історії ЄС

2007 рік - Шосте розширення ЄС (Болгарія, Румунія).

2004 рік - П'яте розширення ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина).

2002 рік - Завершений процес запровадження грошової одиниці -  євро.

1999 рік - Починає діяти економічний та монетарний союз.

1997 рік - Підписана Амстердамська угода.

1995 рік - Четверте розширення (Австрія, Швеція, Фінляндія).

1992 рік - Підписана Угода про Європейський Союз (Маастрихтська угода).

1986 рік - Єдиний Європейський Акт.

1986 рік - Третє розширення (Іспанія і Португалія).

1981 рік - Друге розширення (Греція).

1973 рік - Перше розширення Європейського Співтовариства (Великобританія, Данія та Ірландія).

1957 рік - Німеччиною, Францією, Італією та країнами Бенілюкс утворені Європейське Економічне Співтовариство та Євратом (Римська угода).

1951 рік - Утворене Європейське співтовариство вугілля і сталі (Паризька угода).

1950 рік - Декларація Шумана.

                                                   Державні мови Європейського Союзу

Вже перша постанова, прийнята Радою об'єднання, яке нині є Європейським Союзом, стосувалася питання мови.

15 квітня 1958 року Рада постановила, що офіційні мови країн-членів повинні стати як офіційними мовами Співтовариства, так і робочими мовами установ Співтовариства.

Офіційна мова кожної країни-члена є офіційною мовою ЄС. Оскільки кілька держав-членів мають ту саму офіційну мову, то це означає, що існує 21 офіційна мова.

Ось вони: чеська, датська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, португальська, іспанська, шведська, ірландська (з 1 січня 2007, але з обмеженням), латвійська, литовська, мальтійська, польська, словацька, словенська.

Глобальна роль ЄС

Населення ЄС становить 450 млн. чоловік. На частку ЄС припадає найбільший торговий оборот і четверта частина світових матеріальних цінностей. Допомога, що надається ЄС бідним країнам, перевершує за своїм обсягом допомогу з боку будь-якого іншого донора.

ЄС не прагнув стати світовою силою. Першочергове завдання ЄС, створеного невдовзі після закінчення другої світової війни, полягала в згуртуванні націй та народів Європи. Однак, по мірі вступу до ЄС нових членів та розширення сфери його відповідальності, виникла необхідність у визначенні відносин Європейського Союзу з іншою частиною світу. Подібно до того, як ЄС працює в межах власних кордонів для усунення торгових бар'єрів, розвитку бідних регіонів і сприяння мирній кооперації, він працює разом із іншими країнами та міжнародними організаціями над тим, щоб переваги відкритих ринків, забезпечення економічного зростання та стабільності в нашому все більш взаємозалежному світі стали надбанням кожної людини. У той самий час, ЄС відстоює свої законні економічні та торгові інтереси на міжнародній арені.

Одним із головних завдань, які сьогодні постають перед Європейським Союзом, є розширення зони миру та безпеки за межі ЄС. Для виконання цього завдання Європейським Союзом розробляється спільна зовнішня політика та політика безпеки, таким чином, щоб ЄС зміг стати реальною силою, яка б виступала за стабільність, співробітництво та порозуміння в ширшому світовому аспекті.

Протягом більш, ніж 40 років холодної війни значна частина земної кулі була розділена на два табори. По закінченні холодної війни встановився більш складний і більш ламкий світовий порядок, що вимагає активнішої участі ЄС у запобіганні конфліктам, підтримці миру та боротьбі з тероризмом. Реалізація спільної зовнішньої політики та політики безпеки розпочалася у 2003 р. з першими місіями ЄС на Західних Балканах та в Центральній Африці. І це тільки початок. Сприяючи встановленню безпеки і стабільності в ширшому світовому аспекті, ЄС допомагає створювати безпечніші умови життя в межах своїх власних кордонів.

І, нарешті, Європейський Союз демонструє, яким чином країни можуть успішно об'єднати свої економічні і політичні ресурси в спільних інтересах. ЄС служить моделлю інтеграції для країн, розташованих в інших регіонах земної кулі.